365 днів Колумба, або Собака зустрічає Свиню

Часом, щоб із задоволенням рухатися далі, варто зупинитися, озирнутися, роздивитися, щось проаналізувати і зробити висновки. Для цього зовсім не обов’язково чекати завершення року, але, погодьтеся, – багатьма із нас ці 365 сторінок, котрі хоч і пишуться щодня, все ж свідомо-підсвідомо бачаться окремим розділом, а січень – можливістю розпочати щось по-новому, на свіжу голову, так би мовити. Крім того, підбивання підсумків – це чудова нагода переконатися, що життя не проходить повз нас. Хай не все заплановане вдалося здійснити, але мій 2018-ий видався мега-насиченим.

Особливо – багатим на мандрівочки Україною (мабуть, ще жодного року не проводила стільки часу в потягах):

  • перш за все – Карпати! Зимові (“Говерляна 2018”), весняні (сходження на Стримбу; а ще озеро Синевир, водоспад Шипіт, Центр реабілітації бурого ведмедя), літні (сходження на Попіван, відвідини музеїв: “Дідова Аптека” і традицій та обрядів “Галєрія”);
  • далі море – неочікувано контрастна Одеса в березні, нетипова і стріт-артова – в серпні; а ще Вилкове – сто років хотіла потрапити;
  • печери “Млинки” – просто-таки незабутні враження! Теж із древнього списку місць, які хотілося б відвідати, – між іншим, спонтанна поїздка; а ще Кам’янець-Подільський – вже втретє, але інший;
  • день народження в Чорнобильській зоні відчуження (не питайте) – в потрібному на той час місці у бажаній компанії;
  • авто-мандрівочка Черкащиною з друзями – Трахтемирів, Канів, Черкаси (Україна – красивенна!);
  • казковий ландшафтний парк в Буках та неосяжний дендропарк “Олександрія” в Білій Церкві;
  • і Дружківка – це коли моя нога вперше ступила на землі Донеччини через участь в Чемпіонаті з перукарської майстерності (ага)));
  • я вже мовчу про постійні покатушки у Червоноград/Львів чи Залізці/Тернопіль: потягами, автівочками, а якось навіть гастрольним бусом гурту “Гайдамаки”.

За перезавантаженням вже вкотре попрямувала до Греції на острів Крит, і за компанію привіталася з Польщею під час прогулянок Краковом та Варшавою.

Окрема дяка Києву з його такими рідними-звичними, а подекуди – і зовсім новими, вулицями-парками-подіями:

  • вже й не уявляю новорічно-різдвяних святкувань без різноманітних фестивалів ілюмінацій, крижаних скульптур і звичайно ж – столичної ялинки, а Великодня – без фесту писанок (цього року – ще й великодніх кроликів) на Софіївській;
  • на Контрактову площу тепер можна глянути з висоти пташиного польоту із оглядового колеса, а до Пейзажної алеї піднятися з Воздвиженки новими стильними сходами;
  • квіткові аромати міста переслідують мало не на кожному кроці: магнолії в ботсаду Фоміна, сакури в парку Кіото, бузок в ботсаду Гришка – аж паморочиться в голові)));
  • свіжесенька фішка Києва – бронзові міні-скульптурки-символи міста від проекту “Шукай!”, відшукувати котрі стало моїм новим захопленням;
  • ця моя дивна і незрозуміла любов до Київського метро))) – цьогоріч у вагонах поїздів із захватом читалося, солодко спалося, випадково зі знайомими зустрічалося, з дотепних графічних формулювань правил поводження в метро від Гуся сміялося, навіть пластиковою карткою для проїзду користувалося; а ще – проект “Більше ніж ми” (“More Than Us”) на “Осокорках” – 8 чудових муралів прикрасили стелю станції київської підземки;
  • ех!.. мистецтво, – побувала на виставці “Коріння” Івана Марчука в ЦУМі і на організованій із ним “Artist Talk” – було дуже цікаво послухати того, хто створює такі нереальні картини;
  • ще – на власні вуха чула “Мелодію” Скорика у виконанні органа (!!!) в костелі Миколая.

І ще…

Київ  – це друзі. Це коли раптом дізнаєшся, що в тебе існує улюблений мотоцикл – на виставці “Мотобайк” в МВЦ з товаришем із Харкова. Це коли знайомишся з усілякими корупційними історями-схемами-діячами (з якого б це дива) в ботсаду Гришка із подругою, котру бачиш в ліпшому випадку раз на рік, але ж ви обоє щось чули про новий “Парк корупції”))). Це коли кафешки, тераси, кальянчики (особливо з колишніми колєжками), кінотеатри, прогулянки, квізи (тепер хочу перечитати Поттера), кулінарні майстеркласи (ще б на дегустацію вин), фестивалі… Це коли подруга приїздить з Німеччини на трішки погостювати і побесідувати. Це коли в київських пабчиках зустрічаєшся з товаришами із часів Work & Travel USA (а це 2010) – киянами та новоспеченими будапештцями із Бразилії…

… А ще – це коли “посидіти” з котярою друзів на Оболоні, бо “ти ж на цих вихідних в Києві, правда?”

Київ – це робота. Це коли отримуєш титул Міс “Двічі-в-одну-річку” на 8 березня, бо вже працювала в цій компанії раніше. Це коли вперше за всю історію свого офісного планктонства мувишся з однієї посади на іншу в рамках однієї організації. Це коли тім-білдінги, квести, квізи, настільні ігри, “Мафія”, щорічний корпоратив-боулінг-турнір, туси в офісі, і навіть дуріанові цукерки.

Київ – це орендовані квартири. Це коли час від часу доводиться переїжджати, бо ж все навколо змінюється. Цього року, мабуть, вперше почала вже серйозніше подумувати про придбання квартири. А поки призвичаююся до життя з сусідом – дещо морально складно після кількох років самостійного проживання, але я в себе вірю (а чуваку – терпіння!))).

2018-ий – це рік , коли я вперше стрибнула з парашутом (!!!) на території аеродрому “Бородянка”; видерлася на пожежну вежу “Каланчу” за Києвом; вперше відвідала спа з джакузі-масажами-скрабами-шоколадним обгортанням; виростила авокадо, скуштувала жабу, сфотографувала Місяць… Між іншим, здійснилася моя давня мрія – фотосесія в образі Фріди Кало. Та й 2018-ий неочікувано став роком доволі частої зміни образів – довжини та кольору волосся…

В 2018-му організувала собі челендж #onemonthinskirts, під час якого протягом місяця в період переходу зими у весну ходила на роботу лиш у платтях-спідницях – було весело щодня підбирати різні образи, хоч і невчасно: на початку березня вдарили морози))) Цього року це буде #29kyivcinemas, адже помітила, що в кожному новому для себе місті намагаюся потрапити в кінотеатр, то ж чому б не побувати у різноманітних київських – трішки “розбавити” компанію “Планета Кіно”-“Жовтень”.

Так склалося, що в 2018-му занурилася в книги більш, ніж зазвичай, і це захоплення в кінці року вилилося в книжковий розіграш серед друзів в FB (в якому взяла участь аж одна учасниця))). 2019-ий оголошую для себе роком Гаррі Поттера (чому б і ні) – після квізу на тематику чарівного всесвіту Роулінг виникло бажання нарешті перечитати всі книги із серії.

У 2018-му мала намір взяти участь у трьох забігах, але з тих чи інших причин (не фінішувала/спізнилася/пропустила) не завершила жодного із них. Маю намір реабілітуватися цього року.

Дуже вдячна 2018-му за час, проведений з сім’єю та друзями: чи то віч-на-віч, чи текстово, а чи он-лайн відео-аудіо. Рада, що з багатьма підтримується зв’язок, а деколи й і міцнішає.

І наостанок – про очікування від 2019-го коротко:

Здоров’я/спорт:

  • пробігти 6 пів-марафонів ліги Run Ukraine (Київ, Дніпро, Львів, Одеса, Київ, Запоріжжя);
  • подолати забіги Race Nation:

в Буковелі,

в Києві – забіг Духу,*

в Одесі – Нічний забіг;*

  • пробігти марафон в Афінах;
  • перевірити і пофіксити зір :-).

*якщо організатори проводитимуть.

Саморозвиток:

  • заговорити польською та грецькою;
  • навчитися програмувати (Java);
  • отримати посвідчення водія.

Подорожі:

  • Говерляна-2019;
  • Миколаїв + Херсон + Олешківські піски + о. Джарилгач;
  • Запоріжжя (Хортиця);
  • Дніпро + Кривий Ріг;
  • Кропивницький;
  • Полтава;
  • Чернігів + Блакитні озера;
  • Білорусія;
  • Польща (Гданськ);
  • Греція (Афіни);
  • Ісландія.

Враження/екстрим:

  • політати на повітряній кулі;
  • побувати за штурвалом літака.

Блог:

  • запустити нові рубрики/проекти;
  • дописати статті.

Фінанси:

  • почати заробляти он-лайн.

Поїхали!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.