Двоє товаришів, що працювали з нами у містечку Вісконсін Делс, запропонували нам з подругою по завершенню контракту за програмою Work & Travel приєднатися до них у мандрівці штатами. Звісно ж, ми погодилися. За тиждень до поїздки ретельно розробили маршрут, врахувавши побажання кожного. Обов’язково мали потрапити в Спрінгфілд, оскільки один із учасників затії виявився відданим пошановувачем Сімпсонів (“The Simpsons”), котрі “мешкали” (мешкають) у цьому місті – саме тоді я й зрозуміла всю красу іронії цього мультсеріалу: Спрінгфілди в Америці – “куди не глянь, де не спитай” – зустрічаються на кожному кроці, мало не в кожному штаті))) Інший висловив бажання поглянути на гігантський автомотодром Індіанаполіс Мотор Спідвей (Indianapolis Motor Speedway), що, як ви вже могли здогадатися, в Індіанаполісі. Я ж була не проти зустрітися із хресною, що проживає неподалік від Клівленда. А подруга, пристрасно закохана в Нью-Йорк ще з попередньої своєї подорожі в США, запропонувала скуштувати “велике яблуко” на десерт.
Отож, перший варіант маршруту виглядав наступним чином: Вісконсін Делс (Wisconsin Dells), що був нашою домівкою протягом трьох місяців, штат Вісконсін (Wisconsin) – Мілуокі (Milwaukee), звідки прибувало найсмачніше пиво для наших гулянок-посиденьок: прямісінько з пивоварні Miller – та до нашого столу))), штат Вісконсін (Wisconsin) – найближчий Спрінгфілд (Springfield), через який було зручно прокладати маршрут, штат Іллінойс (Illinois) – власне, Індіанаполіс (Indianapolis), штат Індіана (Indiana) – Колумбус (Columbus), котрий “столиця” штату Огайо (Ohio) – Клівленд (Cleveland), штат Огайо (Ohio) – Баффало (Buffalo), що за крок від Ніагарського водоспаду (Niagara Falls), штат Нью-Йорк (New York) – Нью-Йорк (New York).
Ми з подругою вигідно придбали авіаквитки на пізніший рейс (оскільки спершу планували покинути “країну великих можливостей” майже одразу по закінченню програми – квитки мали на ранню дату), чим вивільнили собі 10 днів для чудового “тревела”.
В останню мить до нас приєднався п’ятий, заодно внісши до must-visit-списку Чикаго (Chicago). Справа в тім, що душа його не знала б спокою, якби йому не вдалося повернути (обміняти) кепку в одному з чиказьких магазинів. Тут ми ніяк не могли відмовити))) – тож дещо відкоригували маршрут.
День 1. Мілуокі
Ранкова метушня, останні збори, процедура “передавання” житла: ми чудові орендарі, тому наші “депозити” за кімнату повернулися туди, де їм і місце, – назад у наші гаманці.
Попрощавшись з друзями і озброївшись “джі-пі-есом”, близько обідньої пори запакувалися в авто і помчали.
В Америку я приїхала з одним невеликим наплічником, але за три місяці нажила собі майна на “тару” втричі, а то й в чотири рази, більшу (дві сфери мого захоплення – одяг та книги). Проте з різних причин до моменту, як ми вже мали відчалити у вільне десятиденне плавання, у мене й досі не було валізи. Добряче попанікувавши спершу (як це я роз’їжджатиму штатами “на пакетах”, хай і “фірмових”))), зрозуміла, що, як завше, все склалося якнайліпше – якби в мене на той час була валіза, то нашій славній компанії не вдалося б так компактно й зручно розмістити свій багаж.
Півтори години в дорозі. Натрапили на майже бездоганну мальовничу місцину, що так і припрошувала зробити невеличкий привал.
Доволі пізньої післяобідньої пори прибули у Мілуокі – найбільше місто штату Вісконсін, що знаходиться на південному заході узбережжя озера Мічіган (Michigan). Нам з подругою вже доводилося милуватися красою і величчю цього водно-природного творіння при знайомстві з Чикаго, що теж омивається його хвилею. Ні у кого не виникало сумнівів, що розпочати варто із прогулянки набережною.
Позаду нас Музей мистецтва Мілуокі (Milwaukee Art Museum), що частенько фігурує у списках “найкрасивіших”-“найдивовижніших” музеїв у світі з унікальною архітектурою.
Цікаве оформлення прибережних територій:
Гуртом разом з Мілуокі:
“Композиція”)))
Освоюємо контури берега…
Дещо південніше від Milwaukee Art Museum знаходиться музей Discovery World.
Пересуваємось береговою лінією далі і потрапляємо в такий собі інопланетно-музичний куточок. Відчуй себе ударником-клавішником)))
Овіяні мічіганським бризом, попрямували назустріч мілуокським немалоповерхівкам.
Milwaukee City Hall:
Мабуть, кожне велике (“поважне”) американське місто, крізь яке протікає ріка, вважає за необхідне побудувати привабливий Riverwalk (прирічкову прогулянкову доріжку) – і турист задоволений, і місцевим приємно.
“Будинок з рибками” над рікою Мілуокі (Milwaukee River):
Доречі, коли стемніє, цей чудовий витвір надрічкового мистецтва підсвічується, створюючи неповторну атмосферу. Невдовзі нам потрібно було вирушати далі, тому цього нахабного щоденного перевитрачання електроенергії ми не дочекалися. Втім, мали ще час, щоб досхочу насолодитися витворами вуличного ювелірного мистецтва, як ось, наприклад, цей чарівний перстень, оздоблений кулями для боулінгу:
Вгорі галасливі чайки розсікають крилами повітря, а внизу вправні веслярі на каяках – течію.
Ненав’язливо пофліртувала з бронзовим Фонзі (Bronze Fonz) із “Щасливих днів” (“Нарру Days”), хоча зазначу, що віддалено з ним знайома таки завдяки серіалу “Друзі” (“Friends”) – епізод з Фібі і трійнею)))
І знову “композиція” (якщо придивитися до фото уважніше, то можна помітити, що невеличкий будинок по центру одягнений у кольє – цікавий задум, як на мене):
Високі красені-будинки – річкова сторожа.
А тим часом повечоріло – “прийшла прощатися пора”. Нас п’ятеро на чотирьох колесах в сутінках – помчали, щоб встигнути на наступну нашу зустріч. Із Чикаго.
Далі буде…