Одного погожого сонячного дня, роздивляючись на березі Чорного моря свою засмагу кольору молочного шоколаду, вирішили додати нашому сімейному відпочинку трішки драйву – так народилася ідея здійснити одноденну мандрівку до Білгорода-Дністровського.
Побродивши вулицями древнього міста, з допомогою місцевих мешканців і дороговказів дісталися до неї – Аккерманської фортеці (так, Білгород-Дністровський як тільки не називали з моменту заснування; за турецької окупації, наприклад, величали Аккерманом).
Збудована фортеця на території античного поліса – Тіри, на чиїх залишках, схоже, і досі ведуться розкопки. Оточена глибоким ровом (зараз він глибиною близько 10 метрів, раніше – вдвічі глибший) і водами Дністровського лиману, які у давнину наповнювали і рів.
Біля Головної брами очікують: бравий лицар, що притомився від щоденної варти під палючим сонцем, і мужчина у формі, що вирішив тісніше підперезатися перед зустріччю з новими відвідувачами на пропускному пункті)))
Всередині ви натрапите на стенд з коротким екскурсом в історію замку та його схемою, який особливо знадобиться таким, як і ми, що вирушили у мандрівку до Білгорода-Дністровського спонтанно.
Так виглядає фортеця, якщо “розвернути” її за сторонами світу при їх звичному розташуванні:
Оборонна споруда складається із чотирьох частин: Цитаделі та Гарнізонного (північного), Громадського (південного) і Карантинного (господарського, портового), який сьогодні вже більше не оточений замковими мурами, дворів.
Цитадель – найдавніше укріплення фортеці, з цього опорного пункту свого часу і почалося її будівництво. Три з чотирьох башт залишилися майже неушкодженими, а одна – навіть з дахом.
Всередині однієї з веж:
Внутрішня стіна зі Сторожовою вежею, що відділяє Гарнізонний двір від Громадського:
Вид на Головну браму і “придворний” риночок, що зручно розташувався поза периметром фортечних стін:
Що може бути більш привабливим, аніж тричі-напис “Опасно” (так, позаду нас – також))) – звісно, ми не зуміли втрималися перед спокусою прогулянки замковими мурами. Тим, хто боїться висоти чи обмеженого простору (сам прохід по муру досить вузький), не раджу брати участі у цьому непевному заході.
Під хорошим кутом зору)))
Арка, що поєднує Гарнізонний двір із Громадським, вдалині видніється башта Пушкіна:
Трішки ближче:
Овідієва (Дівоча) вежа – вона нас зустрічала, вона ж нас і проводжає:
Щасливі, хоча й дещо втомлені через спеку, після посиденьок за кухлем холодного пива повертаємось до приємної “пляжної рутини” в Затоку.
Дістатися до Білгорода-Дністровського можна будь-яким зручним для вас способом, наприклад, з Одеси: авто, маршрутне таксі, електропоїзд – до ваших послуг. Ми ж під’їжджали маршруткою із Затоки, де на той час відпочивали, а поверталися електричкою. Тут головне добре ознайомитися з графіком пересування транспорту (для тих, хто не на власному авто) і графіком підіймання мосту в Затоці, адже очікування в авто-заторі – дуже навіть сумнівне задоволення.
Кажуть, замкові вдалося дочекатися до наших з вами днів не завдяки, а всупереч людським зусиллям…
Чи доводилось вам доторкнутися до древньої історії, що її зберігають мури Аккерманської фортеці?