Поїздку в Затоку ми запланували у рамках сімейного відпочинку. Раніше, за мого дитинства, ми частенько збиралися вчотирьох для спільного часопроведення (як у віршику – “тато, мама, брат і я…”), от і вирішили освіжити цю сімейну традицію.
У нашому розпорядженні було близько двох тижнів, з яких два дні ми присвятили Одесі, один день – Білгороду-Дністровському, а решту часу – насолоді Чорним морем у Затоці.
Оселилися в дерев’яному будиночку неподалік від морського узбережжя. Географія Затоки взагалі унеможливлює поселення десь далеко від моря, оскільки селище розташоване на тонкій піщаній косі – відділяє собою від Чорного моря Дністровський лиман, таким чином омивається одночасно солоними (на сході) і прісними (на заході) водами.
Наша база відпочинку потішила вельми оригінальними рішеннями))) з ландшафтного дизайну і красивими квітково-зеленими алеями.
Ми прибули в другій частині серпня, тому зустріли ще досить густозаселений пляж.
Інколи траплялося спостерігати доволі дивні речі, на перший погляд, не властиві місцевим широтам)))
Затока складається з трьох частин-районів: Лиманский, до якого під’єднаний тонким перешийком Сонячний, що мостом через Дністровсько-Цареградський канал переходить в Центральний. Ми зупинилися поблизу станції “Сонячна” в Сонячному районі (по центру, хоч і не Центральний). Вирішили здійснити з братом дві дослідні міні-експедиції – на північ (північний схід) і на південь (південний захід).
Маршрут “північної” експедиції пролягав береговою лінією повз різноманітні бази і відпочивальників – приніс хорошу бесіду, кілька зграй білогрудих і рябих чайок (їх тут просто безліч) та ідею для оформлення будиночка на пляжі (нагадує корабель).
Хоч і не надто доглянутий, все ж цікавий:
“Південна” експедиція мала на меті познайомити із розвідним мостом через Дністровсько-Цареградське гирло (канал, що з’єднує Дністровський лиман і Чорне море) та Центральною Затокою. Міст швидше підйомний, аніж розвідний. Кожному, у кого є необхідність скористатися мостом, варто ознайомитися із графіком його підйомів, в іншому ж випадку існує ймовірність витратити півгодини-годину на очікування спуску його рухомої частини.
Десть тут прісна вода єднається із солоною.
На території Центрального району мене зацікавив один скверик – таке собі переплетення культур.
Затока пропонує численні види розваг (як денних, так і нічних) на будь-який смак. Я ж зазвичай розважалася полюванням на різні настрої та відтінки морської хвилі.
Передвечірній:
Сутінковий:
Штормовий:
Чайки, схоже, у захваті – нарешті звільнили їх “законні території”.
В дуеті з дощем:
Затишшя після бурі:
Сонце допомагає маскуватися під розпечену лаву:
Переважно я любитель проводжати сонце в нічну сплячку. Проте тут воно сідало за обрієм лиману, а я була в захваті від вечорів на морському узбережжі. Так відкрила для себе неймовірної краси “місячну сонату”.
Одного із таких вечорів мою увагу привернула пара, що виходила з води, тримаючись за руки. Дідусь і бабуся 60-70 років (на око) зуміли мене розчулити…
Затока – гарне місце для відпочинку, одночасно близьке і віддалене від “цивілізації”. Сюди зручно дістатися з Одеси електричкою чи маршруткою. Можна зустріти відпочивальників з різних країн, а головне – прекрасно провести час.
P.s.
Знайшла чудову модель для літньої фотосесії)))
А хто із вас не вперше чує: “Свежие французские пончики с изумительным лимонным желе”?