Все починалося з легкого флірту. Ми познайомились он-лайн. ЇЇ звабливі фото приковували погляди сотень, а то й тисяч. Перше побачення – першого дня останнього літнього місяця, тому зустріла вона мене тепло і привітно. Мене зовсім не бентежила різниця у віці, навпаки, історія тисячоліть, що ховається по закутках її вуличок, дещо вражала і причаровувала…
Відправним пунктом ми обрали невеличкий набережний скверик [Πλατεία Τάλω], де зупинилися перевести подих.
Обігнули фортецю [Φρούριο Φιρκά] попри її високі стіни і опинилися у венеціанському порту Ханьї з його величністю – маяком [Φάρος].
Багатошарова смуга кольорових будинків, різноманітних таверн з гірським пейзажем по контуру. Нерозривними дуетами по периметру набережної розташувалися ліхтарі з лавами. На фоні венеціанського розмаїття вигідно вирізняється мечеть яничарів [Küçük Hasan] з її округлими рожевуватими куполами.
Повернули в перший-ліпший провулок, щоб побродити вузеньким вуличками – це моя пристрасть, крім того, в ранню годину можна побути з ними майже наодинці. Столики, між якими ввечері пройти буде набагато важче, розташовані вздовж вулиць, а рясні квіткові букети, здається, виростають прямісінько зі стін.
Кажуть, раніше греки в Ханьї жили “з відкритими дверима” – сусід через дорогу міг бачити, що цікавого відбувається в товариша в хаті. Нажаль, тепер побільшало випадків із пограбуванням помешкань, тож двері замикають.
Вихід із “лабіринту” знову вивів нас до лиману – вирішили продовжити прогулянку береговою лінією повз турецьку мечеть, білі кінні екіпажі, що готові в будь-яку секунду прийняти під парасольку, та яхти, що контрастують із забудовами венеціанського періоду.
В поле зору потрапляє довжелезний “шлейф” від маяка (близько 1,5 км), що вартий окремої прогулянки по ньому – відкриваєш для себе місто з інших чудових ракурсів (дещо пізніше я скористалася нагодою). Раніше там, неподалік від самого маяка, розташовувався кафетерій, до якого можна було під’їхати на катері. Зараз на його місці за бажанням можна придбати картини із зображеними на них околицями Ханьї. Із великим задоволенням постежила за життям міста і, звичайно ж, привіталася із символом венеціанського порту.
Недалеко, на схід від гавані, розташований квартал Кум-Капі [Κουμ Καπί] – набережна вистелена тавернами не менш густо, а от нога туриста сюди ступає не так часто – спеціально для тих, хто бажає більше поспілкуватися з місцевими.
Однією з великих вулиць [Νικηφόρου Φωκά] через кілька кварталів можна дістатися до критого ринку Агора [Δημοτική αγορά], що відомий на Криті шаленим різноманіттям товарів (переважно для туристів), в тому числі, місцевого виробництва: від фруктів, випічки, морепродуктів до одягу, книг і дрібних сувенірів. Цікаво, що ринок побудований у формі хреста, маючи при цьому чотири входи-виходи, які орієнтовані на чотири сторони світу.
Ханья – незрівнянна у вечірній час. Запашна кава чи насичений коктейль в таверні на набережній – при сайві ліхтарів, маяка, місяця… Зупинися мить – ти прекрасна!
P.s.
Архітектурне різноманіття стилів у Ханьї тішить око, втім виникло через нашарування різних культур, які намагалися підкорити грецьку. Елліни вистояли і з любові до красивого, з однієї сторони, та через свою практичну вдачу, з іншої, дозволили йому залишитись.
До міста можна дістатися різними видами транспорту. Якщо це маршрутний автобус, то при в’їзді в місто він може затриматися довше, аніж авто, оскільки менш повороткий, крім того, обмежує можливості для імпровізації, бо прив’язаний до графіку свого пересування. Проте автобус оберігає від головного болю, котрий неодмінно виникне при багаторазових спробах припаркувати автомобіль, особливо в центрі, особливо в вечірній час. Тут найімовірніший сценарій – це 20 хв. пошуків у вигляді безкінечних кружлянь вулицями, після чого йдеш на компроміс зі своїми амбіціями і залишаєш машину десь скраю міста максимально близько (далеко) від свого пункту призначення. Хороший, як на мене, варіант – це скутер, хоч і не всім підходить.
У гавані до вас посміхатимуться та вітатимуться симпатичні греки (частіше, чоловіки). Скоріш за все, це не потенційні залицяльники, а працівники закладів розваг та відпочинку, таким чином вони приваблюють клієнтів. Сервіс – на високому рівні, ненав’язливий, готують – за замовчуванням смачно. Якщо це не вказано в меню, обов’язково поцікавтеся розміром порції (перш, ніж назамовляти купу різних страв) – вони можуть бути дуже великими.
Ханья мене підкорила, а чи було це взаємно? Поцікавлюся наступної нашої зустрічі)))
Кому пощастило бачити Ханью? Куди в місті варто податися наступного разу?